Шевченко Леся, Ситник Олександра, Кудрик Тетяна, Манди Анастасія, Науменко Вікторія, Дорогонов Дмитрій, Олейник Олександр, Береговий Антон, Погорілий Сергій.
Керівники: Шевченко Тетяна Миколаївна, Марченко Марія Анатоліївна
Шолоховський край! Прекрасна, гостинна та щедра земля!
Ми, діти України, довго не наважувалися поїхати на зліт дитячо-юнацького руху «Шолоховський родник». Нарешті, у 2006 році зібралася дружня команда «Епіцент», котра й стала першим учасником зльоту.
Ми, готуючись до поїздки, перечитали біографію М.О.Шолохова, його твори, подивилися фільм «Тихий Дон» і, узявши туристичне спорядження, сміливо вирушили у подорож.
Пригоди почалися вже на кордоні Україна – Росія. Одній з наших учасниць у цей день виповнилося 16 років і прикордонники почали вимагати паспорт, але ж його не можна зробити за півдня!!! Нашого керівника та учасницю закрили в спеціальній кімнаті та тримали під вартою. Вчителька, яка стала ініціатором дружби з вьошенцями, зателефонувала онуку М.О.Шолохова, Олександру Михайловичу, і він зміг допомогти нам пройти прикордонний патруль.
Так, ще не встигнувши познайомитися з вьошенцями, ми перейнялися симпатією та подякою до цих чудових людей. Цей перший для нас, а VII для руху «Шолоховський родник», зліт для киян став неймовірним відкриттям. Уся команда, в тому числі й керівники, верхи на конях пройшли тропою Григорія Мелехова, познайомилися зі станицею Вьошенською, Каргинською, хутором Лебяженським, Кружилінським.
Більш за усе нас здивувало те, як дбайливо, з коханням і побожністю ставляться люди, які працюють і живуть у Вьошенській, до пам’яті письменника, до своєї донської землі, до природи рідного краю.
Зліт тривав лише три дні, а здавалося, що ми прожили ціле життя із Шолоховим. Музеї, змагання, вікторини, конкурси, майстер-класи з лозоплетіння і ліпки з глини, встановлення туристичного обладнання та їзді на конях, пісні навколо вогнища і факельна хода, а також сонце та теплий широкий стрімкий Дон. Команда «Епіцентр» зайняла ІІ місто та була нагороджена грамотами і подяками.
А найголовніше, що розстаючись, уся команда, навіть хлопці, плакала. Дружба з вьошенськими товаришами, командою з Казахстану, з Ростову залишається теплом у серці й на досі. Ми зідзвонюємося із вже дорослими учасниками, спілкуємося через Інтернет.
Півроку ми не могли заспокоїтися після зльоту, а з січня 2007 вже почали готуватися до наступного. Те, що команда 207-ої київської школи в 2007 змінила лише двох учасників з 8-и – це показник того, наскільки важливим, цікавим та значущим став він для нас.
Батькам майбутніх першокласників
Dopomagai.org - сервіс пошуку безкоштовного житла для тимчасових переселенців
Опікуємось долею безпритульних тварин
Усі НовиниЛипень 2020 | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
П | В | С | Ч | П | С | Н |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | ||
6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |
13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 |
20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |
27 | 28 | 29 | 30 | 31 |